Історія та культура Індії

Головна / Історія та культура Індії

Тигр, що спить, або дракон, який прокидається?

Тигр, що спить, або дракон, який прокидається?

Цілком можливо, що до середини цього століття Індія стане країною з найвищим ВВП у світі. Країною з найбільшим населенням вона буде вже до 2030 року.

Повідомляє: Інформаційно-аналітичний портал «КОМЕНТАРІ:»

Сьогодні головна глобальна інтрига майбутніх десятиліть малюється в ЗМІ як динаміка взаємин між США та Китаєм. Ще одного азіатського гіганта, Індію, в цю парадигму, як правило, не вписують — і марно. Точно так само, як за часів «великого стрибка» і «культурної революції» ніхто не чекав від Китаю того, що він стане світовою майстернею, так і сьогодні реальний потенціал Індії уявляють собі лише фахівці. І точно так само, як півстоліття тому з Піднебесної приходили в основному звістки про боротьбу з горобцями і саморобні домни в кожному селянському дворі, так і сьогодні для пересічного обивателя Індія — це країна йогів, каст і стародавніх звичаїв. Ну і ще — програмістів, які загубилися серед східних старожитностей.

Насправді ж у Індії є всі підстави стати наддержавою на рівні свого північного сусіда і обігнати його (а в перспективі — і США). За кількістю населення це, згідно з прогнозами, відбудеться зовсім скоро — десь близько до 2030 року. Адже приймати такі заходи з обмеження народжуваності, як в Китаї, уряд Індії не поспішає. І, навпаки, бачить в цьому одну зі своїх конкурентних переваг. Крім того, зважаючи на ряд розрахунків експертів-економістів, можна припустити, що Індія до середини цього століття вийде на перше місце в світі за обсягом ВВП. Однак, перш ніж перейти до їхніх аргументів, розберемося з деякими поширеними хибними думками.

ТРИ ХИБНІ ДУМКИ ЩОДО ІНДІЇ

Думка перша: Індія є переважно аграрною країною з острівцями промисловості і високих технологій. Це не зовсім так, точніше, зовсім не так. Аберація зору виникає тому, що в сільському господарстві зайнято 60% населення країни, а Індія посідає друге місце у світі з виробництва сільськогосподарської продукції, і є одним із найбільших світових виробників чаю, спецій, рису, пшениці, бавовни, фруктів і овочів. Але насправді ці 60% індусів дають лише 20% національного ВВП.

А ось на частку промисловості в Індії припадає вже 28% ВВП, хоча в ній зайнято тільки 14% працездатного населення. Пов’язано це з тим, що завдяки економічним реформам з 1991 року в країні було проведено приватизацію деяких галузей держсектора, поліпшено інфраструктуру, на внутрішній ринок допущено у великих обсягах іноземну продукцію. Останнє, до речі, призвело до модернізації виробництва, щоб конкурувати з дешевим китайським імпортом. Нарешті, сектор послуг, який у значній частині працює на розвинені західні країни і, отже, оплачуваний за цінами вище внутрішніх, дає в Індії більше 50% ВВП. А це — показник, властивий, швидше, розвиненій країні третього світу, ніж тій, яка розвивається.

Думка друга: Індія — країна бідняків. Частково це так — недарма туристи, які побували в Індії, обов’язково згадують про численних жебраків на вулицях міст. Але картина змінюється, коли дізнаєшся про те, що 470 млн. індусів мають в рік дохід $1-4 тис., що при дуже низьких місцевих цінах робить їх, за індійськими мірками, середнім класом.

Нарешті, думка третя: Індія — країна переважно байдужих до політики людей. Насправді ж Індія — країна розвинених демократичних інститутів, ідентичних західним — на відміну від Китаю, де вкрай складно розібратися, що залишилося в країні від комунізму і що взято від капіталізму. Крім того, в країні хороший рівень освіти, включаючи вищу, а завдяки (!) колоніальному минулому і тому, що другою державною мовою залишилася англійська, на головній мові міжнародного спілкування тут розмовляють сотні мільйонів людей.

ПРОПОНУЄМО ХОРОШИХ ФАХІВЦІВ, НЕДОРОГО

Всі ці обставини дають Індії реальний потенціал для того, щоб вирватися в число світових економічних лідерів. Так, наприклад, високий рівень освіти і знання англійської роблять Індію ідеальним місцем для «інтелектуального аутсорсингу».

Якщо в Китаї піднімається рівень мінімальних зарплат населення, і це призводить до того, що транснаціональним компаніям стає вигідніше переносити промислове виробництво з Піднебесної у В’єтнам, Пакистан і Бангладеш, то в Індію на аутсорсинг віддано ті галузі економіки, які вимагають кваліфікації та хорошої освіти. Їх просто так не перенесеш. Це не тільки славнозвісне програмне забезпечення, а й інші галузі, які допускають дистанційний менеджмент. Зокрема — фінансовий і бухгалтерський облік, та й взагалі всі види обліків, які в століття комп’ютера та Інтернету можна вести не в паперових папках у себе в офісі, а в пам’яті комп’ютерів за тисячі кілометрів від нього. Натомість платити індусу з чудовою вищою освітою та розмовною англійською можна в кілька разів менше, ніж таким же молодим людям у Лондоні чи Нью-Йорку.

Ще одне ключове слово для Індії, крім аутсорсингу — згадана тільки що молодь. Оскільки Індія, на відміну від Китаю, не проводила політику обмеження народжуваності, кількість молодих кваліфікованих кадрів тут безперервно зростає. Якщо раніше багато молодих освічених індусів виїжджали в пошуках роботи з країни, то зараз ситуація змінюється. Дешевизна життя та некваліфікованої робочої сили, якої в мільярдній Індії теж вистачає, призводить до того, що індійська сім’я з низьким за західними мірками доходом у самій Індії відчуває себе повноцінним середнім класом і навіть може дозволити собі наймати домашню прислугу. І цей середній клас активно витрачає гроші всередині Індії, піднімаючи тим самим її економіку. У Китаї ж внутрішній споживач забезпечує лише 38% ВВП країни. До того ж, в Індії, на відміну від Китаю, немає настільки вкоріненої традиції зберігати заощадження вдома. Звідси (і, звичайно, у спадок від Британії) — добре розвинений банківський сектор у країні.

ТРЕНДИ ТА МАНЕВРИ

Надії на своє майбутнє нової наддержави Індія пов’язує з тим, що ці тенденції розвиватимуться. Так, наприклад, у зв’язку із загальним старінням населення країн «золотого мільярда» зростатиме потреба в освіченій англомовній індійській молоді, що працює на аутсорсингу. Ставка на високий рівень освіти призведе до розвитку в країні все більш високотехнологічних галузей, де рівень виробництва буде таким же (або майже таким же), як на Заході, а витрати на нього — набагато нижчими. За прикладами далеко ходити не треба — подивіться на прилавки аптек, заповнені дженериками, випущеними індійськими фармацевтами.

Важливо і те, що Індія є по-справжньому (а не імітаційно, як це буває на сході та півдні) демократичною країною, де парламент представляє різні соціальні та регіональні інтереси, а влада змінюється в результаті виборів і, отже, зацікавлена в дотриманні інтересів електорату. До того ж у Індії є досвід широких політичних коаліцій, що важливо для країни, де живуть більше мільярда людей різних національностей і вірувань.

Економічна міць вже зараз дає Індії можливість для широкого політичного маневру. З одного боку, вона є співзасновником БРІКС і намагається разом із іншими членами цієї організації вплинути на міжнародні політичні та економічні відносини відповідно до зміненої за останні роки розстановки сил у світі. З іншого боку, граючи на побоюваннях США з приводу посилення Китаю, зав’язує з Америкою все більш тісні відносини, включаючи військове співробітництво. Але може, коли їй це вигідно, і згадати давнє гасло «хінді русі бхай бхай».

Під кінець — про недоліки. Швидке зростання кількості населення загрожує Індії у перспективі продовольчими проблемами. Вже зараз в країні зернових на душу населення виробляється менше, ніж наприкінці XIX століття. Крім того, швидке зростання тих секторів економіки, в яких зайнята менша частина населення, призведе до ще більшого майнового розшарування суспільства. Однак запобіжником від можливих соціальних потрясінь може служити той факт, що Індія протягом усієї своєї історії ніколи не жила інакше. А представницька демократія дасть можливість пом’якшити ці майже неминучі процеси.

І ось тоді, років через двадцять-тридцять, ми побачимо, чи залишиться Індія, надовго колись приспана колоніальним пануванням, тигром, що спить, або перетвориться на дракона, який прокинувся.

Фото: imgkid.com

 

 

Медицина древньої індії

До недавнього часу існувало переконання, ніби медицина отримала початок і розвиток в Греції. У дійсності ж, індійці раніше інших народностей вивчали навколишню природу і застосовували свої знання до полегшення страждань.

 

Згідно з їх міфам, засновником медицини були боги Шива і Дханвантари; розбурхане море між іншими коштовностями викинуло на берег вченого лікаря. Медичні пізнання зібрані у священних гімнах, або ведах, саме в Яджур-веде, яка складена не раніше IX століття до н. е.. Пізніше, в період брамінів, з’явилися пояснення вед, зроблені різними письменниками; з останніх особливо чудові Чарака і Сушрута. У них ми зустрічаємо здоровий погляд на хвороби і логічні висновки щодо лікування. Ймовірно, твори двох щойно названих авторів складені були в III-IX ст. до н. е..; твори мають вигляд збірок, до яких увійшли уривки з різних письменників. Крім двох наведених творів збереглося багато інших, які роз’яснюють ту чи іншу галузь медицини.

 

Спочатку медициною займалися виключно браміни, а проте, досить рано лікарське справа перейшла в руки особливого стану — до касти ведія. Представники цієї касти, на противагу брамінам, отримували винагороду за свої труди. Викладання медицини вироблялося особливими браминами, які називалися гуру; воно полягало в читанні священних книг, поясненні їх, вивченні ліків, в зразковому лікуванні хворих; для поповнення освіти учні з учителем здійснювали подорожі і спостерігали як лікує інший гуру. Закінчивши лікарську освіту, молода людина отримував від раджі право лікувати, при чому давав обіцянку одягатися чисто, стригти бороду і нігті, говорити м’яко, без різкостей, з’являтися до хворому на першу вимогу, лікувати даром брамінів і не братися за лікування невиліковних страждань. Поряд з освіченими лікарями були і знахарі. Покликаний до хворого, утворений лікар ретельно досліджував страждає частину тіла і призначав ліки, коли остаточно переконувався в характері хвороби.

 

Особливо добре розроблена в індійській медицині хірургія, що називалася шалія. Індійські хірурги вміло виробляли витяг сечового каменю, витяг катаракти, прокол грудної клітини і т. д. При переломах накладалися задовільні пов’язки. Кровотечі зупинялися прижиганиями. Рани перев’язували належним чином. Особливу славу складають пластичні операції — для відновлення відсутніх носа або вуха; клапоть брався з здорового сусідньої ділянки і приживляють до закривавленому поповнюйте місцем. Подібні операції проводилися і в Європі, починаючи з XVI століття, але при них клапоть брався з віддаленої частини тіла; пізніше поширився і індійський спосіб.

 

Гігієну в Індії було присвячено багато творів. У них вивчався вплив клімату, пір року, їжі і т. д. Свіжі припаси вважаються найбільш сприяють здоров’ю, також вельми корисні купанье, розтирання тіла мазями. Зуби чистяться щіточкою з м’яких деревних гілок; зубний порошок приготовлялся з меду, довгого перцю, сухого імбиру і інш. З харчових речовин найбільш корисні свіже м’ясо, мед, очищений тваринний жир, молоко різних тварин. Спиртні напої були заборонені ведами, але пізніше поширилися всюди; Сушрута описує напої з різних плодів; вино визнавалося необхідним для посилення апетиту.

 

Число згадуваних індійськими авторами ліків величезно; Сушрута описує властивості 760 рослинних засобів, даючи точні вказівки про вибір часу збирання, способи збереження і приготуванні їх. Для ліків вживалися різні частини рослин і тварин, також відділення останніх. З неорганічного світу застосовувалося безліч речовин; індуси вивчили властивості металів та їх сполуки: ртуть, золото, срібло, мідь, селітру, буру, соду та ін Індуси шукали такого з’єднання, яке здатне було б зробити людину молодим і безсмертним. Це шукання життєвого еліксиру відрізняло в середні століття арабів, які запозичили у індусів пізнання і засвоїли їх прагнення.

 

Отруєння грають видну роль в історії Індії. З тварин отрут найбільш часто викликає смерть зміїний, і індуси виробили цілком задовільні способи лікування укушених змією; до їх прийомам сучасна медицина може додати мало. Від укушених комах наводяться також дійсні кошти. Акушерство та жіночі хвороби становлять одну з добре розроблених глав індійської медицини.


Дуже докладні вказівки даються про те, як повинна поводитися вагітна жінка. Пологи приймаються чотирма досвідченими жінками в присутності лікаря, який, якщо потрібно, виробляє операції при неправильних пологах. Детальні поради даються про те, як годувати немовля і лікувати хвороби новонароджених.

 

Внутрішніх хвороб описується дуже багато внаслідок того, що з кожного значного припадку робиться особливе захворювання. Докладно викладаються лихоманки, яких визнається кілька видів; описуються також висипного хвороби, ревматизм, далі, нервові і душевні. При останніх застосовувалися ванни, розваги і музика. Очі піддавалися часто захворювань. При лікуванні їх давалися як місцеві засоби, так і діючі на все тіло.

 

Медицина в Індії в деяких відносинах була вище розвилися після неї єгипетської і грецької медицини; деякі відділи були навіть більш розроблені, ніж у Європі на початку цього століття. Такі успіхи тим більше вражаючі, що в Індії анатомія і фізіологія були майже не відомі. Теоретичні погляди на хворобу були однобічні і мізерні. Життям тіла заправляють повітря, жовч і мокрота; з поєднання їх відбуваються 7 речовин: кволий, кров, м’ясо, підшкірна клітковина, кістки, кістковий мозок і насіння. Хвороба залежить від нестачі або надлишку щойно названих речовин; повітря викликає 80 хвороб, жовч 40 і мокрота 20.

Контактні дані:

Київ, вул. Вадима Гетьмана, 27
11 поверх, офіс 60
тел: +38 044 457-97-22
факс: +38 044 455-70-87
info@ipma.ua

Члени Асоціації: